Академічне дослідження ArtGraduates цього разу веде нас на Факультет образотворчих мистецтв Технічного університету Брно, до Майстерні живопису 1. У цьому стандартизованому інтервʼю з її керівниками ми також торкаємося подвійної культурної ідентичності, відмінностей між школами живопису та питання, що насправді означає успіх у мистецтві – і чи взагалі потрібно його будувати.
Скільки абітурієнтів подали заявки до вашої майстерні минулого разу і скільки з них ви прийняли?
Аргішт і Васіл: Щороку подають заявки близько тридцяти абітурієнток і абітурієнтів. Цього року ми відібрали й прийняли трьох студентів.
Як ви прийшли до викладання? Це було свідоме рішення паралельно з власною мистецькою практикою чи прийшло поступово?
Аргішт: Під час навчання в AVU (Академії образотворчих мистецтв у Празі) я підробляв, викладаючи в приватній школі, і згодом із задоволенням продовжував цю діяльність у різних навчальних закладах. Близькість до педагогіки, мабуть, дісталася мені від бабусі, яка у Вірменії була директоркою початкової школи.
Васіл: У мене було подібно. Це, напевно, також повʼязано з моєю схильністю до надіндивідуальної практики. Ще будучи докторантом в AVU, я працював там асистентом запрошеного викладача, а після навчання викладав у кількох середніх мистецьких школах.
Чи могли б ви коротко описати процес вступу до вашої майстерні? А після зарахування – наскільки студенти беруть участь в управлінні майстернею? Чи мають вони вплив на зміст навчання, вибір запрошених викладачів або загальну атмосферу?
Аргішт і Васіл: Перший тур проходить онлайн і полягає в оцінці портфоліо та мотиваційних листів абітурієнток і абітурієнтів. Другий тур складається з двох частин – перша знову онлайн, друга очна. Кожна містить два завдання. В очній частині також проводяться співбесіди.
Ми відкриті до будь-яких пропозицій та ідей студентів – як щодо вибору гостей, так і щодо функціонування майстерні. Часто саме вони ініціюють часткові зміни в програмі та практиці майстерні. Майстерню формують студенти, і саме вони найважливіші. При відборі нових студентів ми також маємо враховувати, як вони можуть доповнити, розширити та збагатити загальний профіль майстерні.
Яку одну якість або критерій ви особисто вважаєте найважливішими при відборі абітурієнтів?
Аргішт і Васіл: Це справді не можна звести до однієї якості чи одного критерію. Зазвичай це поєднання різних факторів, які доповнюють один одного. Важливі власна мотивація, ентузіазм, саморефлексія, відкритість і, не в останню чергу, певний рівень малярських навичок.
Приблизно який відсоток ваших абітурієнтів становлять помітно старші студенти? А яка частка – іноземці?
Аргішт і Васіл: Наразі старші студенти становлять приблизно 5 %, а громадяни інших держав, включно зі Словаччиною, – близько 25 %. Це змінюється залежно від обставин, і при вступі це не є фактором, який відіграє будь-яку роль.
Чи могли б ви назвати кількох своїх випускників, які досягли помітного успіху на сучасній мистецькій сцені?
Аргішт і Васіл: Це завжди досить непросте питання. Назвати успішних випускників означає визначити критерії успіху. А водночас зворотно створюється простір неуспішних. І якщо ми назвемо талановитих і неуспішних, чи не окреслимо ми тоді й неуспішних і неталановитих? Якщо вимірювати успіх частотою останніх виставок і згадок у медіа, або успіхом в академічній сфері, то серед випускниць і випускників Майстерні живопису 1 можна назвати в алфавітному порядку: Yulia Bokhan, Štěpán Brož, Dominika Dobiášová, Marie Lukáčová, Vojtěch Luksch, Kateřina Rafaelová, Marie Štindlová, Aleš Zapletal та інших.
Чи є серед ваших випускників винятково талановиті митці, які, на вашу думку, заслуговували більшого визнання, але з якоїсь причини його не отримали? Що, на вашу думку, стояло їм на заваді?
Васіл: Kristýna Fuksová, Ján Arendárik, Dita Klicnarová, Monika Kojetská, Ondřej Horák, Drahomíra Maloušková, Jiří Topinka, Zuzana Martiníková, Gabriela Váňová, Anna Sypěnová, Dominik Forman, Jolana Korbičková, Jana Švecová, Marianna Brinzová, Přemysl Procházka, Kamila Maliňáková, Kristýna Hejlová, Lenka Štěpánková, Veronika Kubátová, Marek Tischler, Zuzana Rišiaňová, Marie Fiedlerová, Kristýna Kyselá, Šárka (Pelikánová) Janeba, Anna (Straková) Fiedlerová, Lucia Janechová, Barbora Bažantová, Martin Gračka, Katarína Maceňková, Jakub Dvořák, Tomáš Kučera, Glorie Grünwaldová, Barbora (Rybníčková) Sapáková, Helena Ticháčková, Kateřina Kábová. Можливо, я ще когось забув. Це лише випускники; тут я не згадую студентів, які пройшли через майстерню, але під час навчання перейшли в інше місце.
Я вважаю, що всі вони без винятку талановиті. Що більше зосереджуєшся на тому, що означає успіх, то яскравіше видно, наскільки це неочевидне й невловиме поняття. За останній рік я побував на кількох виставках, де можна було побачити роботи щонайменше восьми осіб із тих згаданих вище «недооцінених талантів». Дехто з них щойно закінчив навчання, тож можна припустити, що мистецька карʼєра їх ще чекає. Зрозуміло, що утвердитися на мистецькій сцені непросто, адже ринок мистецтва в Чехії відносно скромний. З часом мистецтво часто стає свого роду побічним заняттям, яким людина займається із задоволенням, але яке не приносить достатнього заробітку для життя.
Частина випускниць і випускників почала реалізовуватися в інших (іноді більш, іноді менш суміжних) галузях. Наприклад, поширена педагогічна діяльність, а також сфера культури в ширшому розумінні. Або, наскільки мені відомо: гастрономія, страхування, секс-робота, продюсерська діяльність, новий цирк, тату, журналістика, ілюстрація, робота в поліції, вивіскове малярство, геймдизайн, палітурна справа, творче письмо, кураторство, музика, психотерапія тощо. І зсередини нашої мистецької бульбашки ми часто навіть не можемо оцінити, чи є ці випускники успішними в тих сферах, і якою мірою.
Чи відстежуєте ви, як вашим випускникам складається професійна доля в роки після закінчення навчання – наприклад, скільки з них залишаються активними як професійні митці? Чи збирає ваш заклад якісь дані про працевлаштування випускників?
Аргішт і Васіл: На це питання ми частково відповіли в попередньому. Крім того, на сайті FaVU можна прочитати, що факультет наразі налічує 869 випускниць і випускників магістратури, 50 – докторантури та понад 875 – бакалаврату, з яких понад 575 продовжили навчання в наступній магістратурі. Факультет також веде програму для випускників і після завершення навчання пропонує низку можливостей подальшої співпраці та підтримки, як-от постмагістерські й постдокторські програми чи субсидовані майстерні.
Чи включає ваша програма навчання, спрямоване на цифрову грамотність митців – створення онлайн-портфоліо, роботу із соціальними мережами чи самопрезентацію? Якими онлайн-платформами ваші студенти найчастіше користуються для презентації своєї творчості?
Аргішт і Васіл: У цьому напрямку ми маємо ще прогалини, які плануємо послідовніше заповнювати. Наразі ми вважаємо важливим презентувати мистецьку діяльність у цифровому просторі на максимально професійному рівні. Звісно, зараз найбільш використовуваним є Instagram, який у багатьох відношеннях є проблематичним, але це тема для довшої розмови.
Чи активно ваша майстерня співпрацює з галереями, музеями або іншими мистецькими інституціями, щоб студенти отримували контакт з реальним мистецьким середовищем ще під час навчання?
Аргішт і Васіл: Щороку ми проводимо одну, а іноді й більше виставок за широкої участі студентів. Ми співпрацюємо з виставковими інституціями по всій Чехії. Вважаємо за важливе, щоб студенти брали участь у відборі робіт та монтажі виставок, адже це суттєва частина мистецької практики та контекстуалізації творчості.
У мистецькій освіті точиться дискусія про динаміку влади між викладачами та студентами. Які механізми існують у вашому закладі для запобігання зловживанню становищем і чи вважаєте ви їх достатніми?
Аргішт і Васіл: Як керівники майстерні ми вважаємо принципово важливим ставитися до студентів із максимальною емпатією та створювати комфортне середовище. Ми намагаємося регулярно відстежувати й враховувати зворотний звʼязок від студентів. На факультеті, звісно, є й посада омбудсперсони.
Обидва керівники Майстерні живопису 1 народилися поза Чехією – Васіл у Росії, Аргішт у Вірменії – і обидва живуть тут з дитинства. Як цей досвід подвійної культурної ідентичності впливає на атмосферу в майстерні? Чи привносять іноземні студенти щось специфічне?
Аргішт: Обоє моїх батьків родом із Вірменії, але з моїх двох років ми жили в Чехії. Подвійна свідомість – вірменська та чеська – породжує в мені культурну плинність і водночас несе внутрішню напругу, повʼязану з асиміляцією. Можливо, цей досвід може привнести в майстерню більшу емпатію до різних культурних відмінностей серед студентів, але я б цього не переоцінював. Іноземні студентки й студенти в майстерні безсумнівно можуть розширити способи мислення та бачення для всіх присутніх – і це ще більше стосується їх самих.
Васіл: Для мене найбільшим бонусом цього непростого досвіду є, мабуть, здатність дивитися на культуру в широкому сенсі з певної дистанції. В іншому я приєднуюся до відповіді Аргішта.
Васіл навчався в UMPRUM у Їржі Давіда, Аргішт в AVU у Скрепла та Берана. Які відмінності з цих двох шкіл ви привносите у спільне керівництво однією майстернею?
Васіл: Університетське навчання я розпочав у живописній майстерні Павла Нешлеги (Pavel Nešleha) в UMPRUM (Академії мистецтв, архітектури та дизайну в Празі), продовжив у Станіслава Дівіша (Stanislav Diviš), стажувався у Владіміра Скрепла (Vladimír Skrepl) в AVU, здобув диплом у Їржі Давіда (Jiří David) в UMPRUM, а потім ще продовжив в AVU у Їржі Пржигоди (Jiří Příhoda). Це поєднання різних впливів, і, чесно кажучи, радше ніж різницю між двома школами, я розрізняю відмінні педагогічні підходи кожної з цих особистостей. Озираючись назад, я намагався засвоїти деякі з їхніх педагогічних методів, а іншим – навпаки – протиставитися.
Аргішт: Моє навчання розпочалося в AVU у Зденека Берана (Zdeněk Beran); після першого курсу майстерню очолив Мартін Майнер (Martin Mainer). На пʼятому курсі я провів два повні семестри на стажуванні у Владіміра Скрепла (Vladimír Skrepl), а дипломну роботу виконував у початковій майстерні. Проте я ніколи не хотів ментально привʼязуватися до конкретної майстерні й протягом навчання консультувався з багатьма іншими викладачами. Я хотів підходити до навчання як студент AVU, а не як студент конкретної майстерні.
На завершення – яку пораду ви дали б молодим митцям на початку шляху? Що потрібно, щоб витримати й збудувати сталу карʼєру в сучасному мистецтві?
Аргішт: Мені довелося довго над цим міркувати, але зрештою мені здається, що ключовим словом може бути відкритість. Вона водночас включає й гнучкість – готовність до принципових змін у власній мистецькій діяльності. Не кожна мистецька стратегія є найуспішнішим вибором у будь-який момент, і в певному контексті може не резонувати. Але це не означає піддаватися короткостроковим трендам чи повністю від них закриватися – це означає просто залишатися відкритим і прислухатися до себе та до всіх можливих мистецьких підходів, а потім черпати з усього цього в найбільш природний для нас спосіб.
Васіл: Мені здається, що важливо не надто чіплятися за усталені уявлення та схеми про те, якою має бути мистецька діяльність. І, на мою думку, немає жодного сорому в тому, щоб не будувати жодної карʼєри в мистецтві. Судомна спроба пробитися може бути навіть контрпродуктивною. Просто спокійно працювати над своїми речами й час від часу розповідати про них іншим.
Дякуємо за інтервʼю!
