Marie Paterová
Виросла в мальовничому селі Кайловець у Моравсько-Сілезькому краї, а в сусідньому Градці відвідування мистецької школи, атмосфера самого міста та його замку привели її до зацікавлення музикою і мистецтвом. Пройшла через похмурішу Опаву, де її дорослішання оживляла Школа прикладного мистецтва, в якій вона вивчала графічний дизайн. Далі відбулося вступ до Празької академії образотворчих мистецтв (AVU), до майстерні Міхаела Ріттштейна. Згодом, через примхи долі, вона змінила багато майстерень, з яких, мабуть, найвагомішою була майстерня Владіміра Скрепла, який пробудив значущість її творчості. Водночас, невдовзі після навчання, шукає своє укорінення у світі й суспільстві, яке відображає через живопис, текст та різноманітні інші медіа.
***
Сенс вона вловлює під час мандрівок, опиняючись на різних шляхах, на їхніх кінцях і в поверненнях до центру. Подорож супроводжують звичні символи й цитати, що миготять дорогою. Вони з’являються в телефоні або на білбордах уздовж доріг. Слова перетворюються на форми, а форми на слова, і часом складають знайоме обличчя. Символ нескінченності уособлює шляхи, провулки, глухі кути, що обходять центр особистості, і метафорично показує погляд на « подорожування» з висоти пташиного польоту, а також із різних моментів на конкретному шляху.
***
Невимушене занурення (текст до виставки)
З місця і часу, де бракує настрою й ініціативи зануритися в щось, у безпечному замку латентної депресії, виникає можливість перемістити цей стан в інший простір. Очікувань від зміни оточення, про всяк випадок, уже немає, як людина через різні випробування навчилася цього захисту від зачарування. Постійні втечі від себе, включно з власними думками й стосунками, жадоба нових початків, бажання стерти і спробувати знову, краще. Проте внутрішнє налаштування жодна втеча не змінить, а на переналаштування немає ні часу, ні енергії. Тож щонайбільше, можливо, відпочити, зупинити ці процеси, віддихатися, виплакатися під водою, побути деякий час у тому синьому кольорі і одного разу, коли будемо готові й оточення буде сприятливим, використаємо демонів у боротьбі за власні душі.
***
Сенс вона вловлює під час мандрівок, опиняючись на різних шляхах, на їхніх кінцях і в поверненнях до центру. Подорож супроводжують звичні символи й цитати, що миготять дорогою. Вони з’являються в телефоні або на білбордах уздовж доріг. Слова перетворюються на форми, а форми на слова, і часом складають знайоме обличчя. Символ нескінченності уособлює шляхи, провулки, глухі кути, що обходять центр особистості, і метафорично показує погляд на « подорожування» з висоти пташиного польоту, а також із різних моментів на конкретному шляху.
***
Невимушене занурення (текст до виставки)
З місця і часу, де бракує настрою й ініціативи зануритися в щось, у безпечному замку латентної депресії, виникає можливість перемістити цей стан в інший простір. Очікувань від зміни оточення, про всяк випадок, уже немає, як людина через різні випробування навчилася цього захисту від зачарування. Постійні втечі від себе, включно з власними думками й стосунками, жадоба нових початків, бажання стерти і спробувати знову, краще. Проте внутрішнє налаштування жодна втеча не змінить, а на переналаштування немає ні часу, ні енергії. Тож щонайбільше, можливо, відпочити, зупинити ці процеси, віддихатися, виплакатися під водою, побути деякий час у тому синьому кольорі і одного разу, коли будемо готові й оточення буде сприятливим, використаємо демонів у боротьбі за власні душі.
Профіль створено 13 серпня 2026 р.
Галерея робіт
Priest («Священик»), 2025
Into («Усередину»), 2025
Dirty Infinity («Брудна нескінченність»), 2025
Розкрутіть каруселі навпаки, 2025
Untitled («Без назви»), 2025
Тут для мене забагато розваг, 2023
Pools («Басейни»), 2021
Друг № 1, 2021